На честь Гелловіну розповім вам історію як я була страшна🎃

Взагалі у мене дуже добре і відкрите лице. Та якось так вийшло, що я частенько лякала свою сусідку по кімнаті у гуртожитку. Випадково.

Бувало що вона лякалася коли раптово виявляла мене в куточку біля дверей. А я ж просто прийшла в кімнату поки вона десь на кухню виходила і спокійно роззувалася (хоча таких випадків з дверима більше було з сусідкою по блоку яка в гості заходила)

Та один випадок сильно відрізнявся від інших.

Тут треба трошки пояснити: по гуртожитку я зазвичай шастала в чорних спортивних штанях і чорній кофтині.
Вся в чорному і в білих шкарпетках.
Так.

Того дня я страждала над курсовою.
В один момент мені захотілося сховатися кудись.
Не вигадала нічого ліпшого як заклізти під стіл, що стояв між холодильником і моїм ліжком. З нього ще звисала скатертина.
Щоб не нудно було - взяла з собою телефон і переписувалася з одногрупницею.

Повернулася сусідка. Кімната порожня. Сіла за свій ноутбук, щось почала дивитися.
Раптом з-під столу вилазить чорна постать.

Мені потрібно було подивитися назву програмки на своєму ноутбуці тому покинула сховок.

Сусідка хапається за сердце, а мені чомусь смішно.
Досі цей випадок пригадує. Хоча минуло більше восьми років.