Листала стрічку в інстаграмі і наткнулась на відео де на початку були слова: " через 2 місяці - Новий рік, а через чотири - рік".
І так страшно стало від усвідомлення, що цей рік промайнув так швидко, ніби тільки прокинулась 24-го від вибуху, а сьогодні вже кінець жовтня... Я вже настільки звикла до постійних тривог, звуків ппо, блокпостів і т.д., що просто страшно, страшно що я до цього звикла...
І так страшно стало від усвідомлення, що цей рік промайнув так швидко, ніби тільки прокинулась 24-го від вибуху, а сьогодні вже кінець жовтня... Я вже настільки звикла до постійних тривог, звуків ппо, блокпостів і т.д., що просто страшно, страшно що я до цього звикла...
Коментарі (10)
не уявляю, як в 40ві пережили чотири роки фріців
ми хоча б у соціалках можемо зв'язуватись одне з одним
мемчики якісь поробити-покидати
новини читати через п'ять хвилин після того, як щось сталося
а я зранку прокидаюсь
і не хочу в усе це вставати
і запихуюсь тим сном, змушую себе спати далі і далі по 12 годин
не уявляю, скільки ще чекати, коли здохне пуйло, коли відвалить від нас йобана русня
Якщо живучи 8 місяців я на пустому місці починаю плакати, без розуміння причини, чи то пісня така чи то реклама в метро, так важко контролювати емоції і усвідомлювати, що це відбувається в 21 столітті ...
9-го ми виїхали, ніколи не забуду цей день, ми їдемо а позаду нас щось горить і там де горить лишилась бабуся, яку ми просто фізично не могли тоді забрати, бо вона була в їхньому боці і тітка з дядьком, що теж відмовились їхати, але на щастя вони приїхали наступного дня, а бабусю я тоді не бачила майже 2 місяці, що досить дивно для мене, адже або вона до нас або ми до неї їздимо досить часто, страшно згадувати ті дні. До кінця життя я буду їх ненавидіти, стільки горя вони нам принесли стільки нещастя, наше покоління буде жити з постійною тривогою ще не один рік після перемоги...
Жарти про маски і бронежилет - пророцтво.