Прочитав пост
@Polina
,
подумалося, що зі свого універського минулого пам'ятаю не лекції, а те, як я плів браслети під партою, малював міні-комікс про пригоди Чупи (не питайте 😁) і те, як ми з дівчиною гуляли по заброшкам (довбойоби, кілька разів ми реально могли мінуснутися).
І все, чого я реально навчився - це придумувати максимально реалістичні відмазки на всі випадки життя та встигати зробити/спиздити/спіратити річний звіт за дві-тритижні години максимум.
Конкретика вся стерлася. Оті всі гуманітарні політології, філософії, соціології і етики - як не знав, то й забув, але іноді щось таке спливає, типу як процитувати про зоряне небо над нами і щось таке (закон чи мораль?) всередині (Кант? Ніцше? Хто це сказав? Підніміться! 😂), абощо. Або несподівано 3,14здонути "глянь, та пляма на стіні схожа на гауссів розподіл" (крінж, блін! 😅). А спитай мене те, про що я писав диплом (боже, я писав диплом? Я?), то я навіть тему не скажу, щось про рослинність відвалів Криворіжжя і залежність чогось від чогось. І все.
І тоді приходить думка про те, що або я вчився погано, або що ті тисячі гривень, викинуті на канцелярію, фотокопії і посібники, були викинуті дарма.
Але ж я маю професію, маю вищу освіту, диплом як фізичний тому доказ, нарешті?
Оце і є та вища освіта - почуватися їбаньком серед тих, хто вчився у ПТУ і ще більше їбаньком серед людей з науковими ступенями?
Розкажіть, як воно було/є у вас.
подумалося, що зі свого універського минулого пам'ятаю не лекції, а те, як я плів браслети під партою, малював міні-комікс про пригоди Чупи (не питайте 😁) і те, як ми з дівчиною гуляли по заброшкам (довбойоби, кілька разів ми реально могли мінуснутися).
І все, чого я реально навчився - це придумувати максимально реалістичні відмазки на всі випадки життя та встигати зробити/спиздити/спіратити річний звіт за дві-три
Конкретика вся стерлася. Оті всі гуманітарні політології, філософії, соціології і етики - як не знав, то й забув, але іноді щось таке спливає, типу як процитувати про зоряне небо над нами і щось таке (закон чи мораль?) всередині (Кант? Ніцше? Хто це сказав? Підніміться! 😂), абощо. Або несподівано 3,14здонути "глянь, та пляма на стіні схожа на гауссів розподіл" (крінж, блін! 😅). А спитай мене те, про що я писав диплом (боже, я писав диплом? Я?), то я навіть тему не скажу, щось про рослинність відвалів Криворіжжя і залежність чогось від чогось. І все.
І тоді приходить думка про те, що або я вчився погано, або що ті тисячі гривень, викинуті на канцелярію, фотокопії і посібники, були викинуті дарма.
Але ж я маю професію, маю вищу освіту, диплом як фізичний тому доказ, нарешті?
Оце і є та вища освіта - почуватися їбаньком серед тих, хто вчився у ПТУ і ще більше їбаньком серед людей з науковими ступенями?
Розкажіть, як воно було/є у вас.
Коментарі (6)
Запам'яталось це виключно через те, що залік приймали на кафедрі біології.
Так от, у якийсь момент я знічев'я йду курити і бачу, як повз мене пробігають два гевала у білих халатах (один з халатів був замалий і дуже рожевий, точно дівочій) зі всратим опудалом лиси. Один з тих лобупяк ще мені посміхнувся і каже, мовляв, не здавай нас. Ну я що. Знизаю плечима і виходжу.
Викинувши недопалок, повертаюсь назад, і тут бачу, що по коридору бігає збентежена й водночас обурена жіночка, певно викладачка, і питає всіх, чи не бачив хтось "двох дебілів з лисою" (с).
Ну, здавати я їх не стала.
Ні, я і досі добре пам'ятаю лекції, модулі, і атласи з нервовою системою, що ми їх малювали від руки. Однак пара гевалів, що вкрали лису назавжди залишилися бриніти неясним полиском рожевого халату десь на перефирії мого неокортексу.
Колись були залили замковий отвір в аудиторію філософії суперклеєм і напали туди вати.
Хто ж знав, що препод якогось чорта там закрився на ключ поспати? 🤣
Пару ми зірвали, не спалилися. Мабуть, це успіх і мені і моїм одногрупникам у пеклі тримають спецпательню.