Романтика

Сумне. Як у притчі "це мине". 
Я своє писати не буду, бо багато вийде, та й занадто особисте. 

Знайшов у 2012 через інтернет перше кохання, яке бачив востаннє у 1994 р.
)))

Гарна тема)) 
Одного разу на танцях я познайомилася з хлопцем, який мені дуже сподобався. Він був невисокий, плечистий з великими долонями, кошачою м"якою ходою і делікатним холоднуватим характером. Він став приходити до мене у гості, ми пили чай, а потім йшли гуляти містом. До цього я жила у гуртожитку і звикла, що вже після першого побачення діло переходило у поцілунки і більш близьке знайомство. А тут ми прогуляли два тижні і він навіть мене за руку не взяв.
Про його почуття я не могла нічого сказати, бо людина закрита і стримана. Мене ж саму від почуттів уже аж смикати почало, я бачила його уві сні, чула його голос і постійно уявляла нашу близькість. :)
Після чергових танців він проводжав мене додому, а я вже майже байдужа і розчарована думками прощалася з ним, бо вирішила, що він хоче дружби, а мене зачепило набагато сильніше)) Ми сіли на лавку і замовчали. Мені не хотілось говорити і стало якось байдуже, що він подумає. Він повернувся до мене обличям і став дивитися у очі. Я мовчала, а потім закрила очі. Тому що відчувати його поруч і нічого не робити - це було важке випробування для мене. Тоді він несподівано сказав: "Я дуже хочу зробити тобі приємно, але не знаю як."
У мене від подиву, що він мене прекрасно відчуває і розуміє просто очі полізли на лоб)) І я сказала: "Роби зі мною все, що хочеш."
Це було дуже круто, мене ніби елекричним током пробивало і смикало від насолоди. Ми одружилися.

Хехе
А в мене навпаки було. Я ще до ковіду займався соціальними танцями. Там фішка в тому що постійно міняєш партнерів і це не типу шось особисте позвати дівчину танцювати. Але іноді виявлялося що дівчата сприймають танець як щось більше.  І виходила така випадкова незграюна романтика.

Але то було давно: спочатку ковід, потім виявилось що моя дівчина дуже погано такі танці сприймає. Хоча сальса це прикольно.

Це було в часи почтатку ери інтернету, я студент, який провів до себе додму діалап інтернет від універу. Інтернет захопив тоді моє студентське життя, жив я в інтернеті вночі, бо телефон не можна було занімати. І ось в якомусь чаті зачіпився в розмові з однією дічиною, вона дала мені номер аськи. І ми цілими днями проводили співбесіди про все на світі, музику, кіно, таке інше. Наче дві споріднені душі. Спілкування тривало місяць, а то і більше, потім виявилось що ми з одного міста і навіть вона працює неподалік від мого помешкання. Вирішили зустрітись. Я тоді студент, який всі карманні гроші спускав на СD та діалап, купив її рози і пішов до неї на роботу. Серце вистрибувало з грудей, але цікавість та романтичний настрій брав своє, враховуючи що тоді я був зовсім непривабливим юнаком. Знайшовши її кабінет, я зайшов, побачив її і... Нічого не сталося, ніякої іскри не було. Так, вона була не супер модель, але приємної зовнішністі но іскри між нами не виникло. Розмова одразу не задалась, хоча я провів її до зупинки і проїхав з нею на тролейбусі до її району, але на тому все закінчилось. В асьці ми перестали спілкуватись. Шо то було не знаю, але саме романтичне було в пириписці з людиною яку не бачив, не знав і краще б не знав. Після неї було багато інших приємних романтичних стосунків, але чомусь цей запам'ятався особливо.