Колись давно я писав вірші.
Хотів би запостити тут, але, як завжди, в голову приперлася підозрілива думка: "А чи нормально буде постити тут вірші російською?".
Про правила в курсі, але я зараз не про них, а про суб'єктивне сприйняття.

У мене є і проза - зовсім трохи - і я її вже потроху перекладаю. З прозою все зрозуміло - вона не має ритму і рими і це, в даному випадку, добре.

Поезію я чесно намагаюся перекласти, але з неї виходить гарний український вірш, але інший.
Мені взагалі не подобається явище перекладу поезії. Навіть еквіритмічне, бо все одно губляться значення, воно вже стає іншим...
Той ще ребус у цирку з конями.

Тому хочу запитати вас, що робити?

Варіант А: залишити як є поезію, а прозу - перекласти.

Варіант Б: перекладати і те, і інше, навіть якщо доведеться переробити.

Варіант В: залишити в оригінальному варіанті і прозу, і поезію. 
А щоб вам не просто так читати - один мій вірш українською і один - російською. Про політику, як не дивно це для мене. 
ФЛАЖКИ
На границах пустого города
Оседает дымов стена,
Стылый воздух пропитан порохом –
Это значит - опять война.

Не понять, кем та ссора начата,
Не прочесть на песке следов.
Лишь шакалы по норам прячутся,
Прикрываясь крылом орлов.

Мы растеряны, вы - обмануты,
Нас прижали спиной к стене.
Убегают остатки армии
По взрыхленной градом пашне.

И никто за флажки не выглянет,
Не увидит, что правды нет,
Что за спинами у защитников
Слышен шелест и звон монет.

Их столкнули лбами бессмысленно
Нацепили флажки на щит,
И наружу вдруг неожиданно
Всплыло море старых обид.

На границах пустого города
Пропиталась кровью земля,
Изнывают бойцы от холода,
Защищая свои поля.

И в угаре сражения лживом
Не заметишь друзей руки.
Друг на друга глядят чужие,
На щиты нацепив флажки.
25.01.2015

Остання строфа в оригінальному варіанті була інша, про те, що ми - слов'яни, тільки прапорці різні. 
Принципово переписав. Ми чужі настільки, що між нами навіть не провалля - космічна порожнеча. 
ПОЛІТИКАМ
Оранжеві, червоні, біло-сині...
Однаково всі лізете повище.
Ви, ситі і вгодовані, мов свині,
Зробили з України попелище.

Ви хочете побільше мати грошей
- А яким чином?
                    - Це не має значення!
І кожен з вас говорить: "Я ж хороший!"
Для преси, радіо та телебачення.

Хто ми для вас? Раби? Холопи? Бидло?
І знову всі прямують на Майдани.
Та ж ваших дій, добродії, не видно,
Хоч цілий день вас бачимо з екранів.

Вас бачити ніхто уже не хоче,
Ви нам обридли, як осіння муха.
Ви безсоромно дивитеся в очі,
Та слів пустих ніхто уже не слуха.

У вас мільйони, а у нас - копійки,
Ви в лімузинах, а народ - в трамваї.
Бюджет - це зовсім не бездонна діжка,
І наші гроші все кудись зникають.

Але народ ще голову підніме -
І вниз поїдуть "ешелони влади".
Вас викинуть за межі України
Під сміх нової чесної громади.
15.04.2007

Для когось 2007 - це емо, а для мене - несподівана зацікавленість політичними процесами, яка, правда, швидко минула, коли я зрозумів, що в політиці немає чистих - є просто менш брудні і вибирати треба не між добром і щлос, а просто те зло, котре менше розміром. 
Я давно уже не пишу і, чесно кажучи, дуже дивно читати себе зараз. 
Вірші з іншого життя, яке жив хтось інший.