Десь рік тому я нарешті знайшов те, що я шукав:
"Дибіл", - скажете ви, - "нащо тобі цей мотлох?"
Скоріше за все, я відправлю вас туди, куди поплив крейсер, бо цей маленький пластмасовий папуга - це та річ, яку я ношу з собою майже на всі важливі зустрічі і події.
Скоріше за все, я відправлю вас туди, куди поплив крейсер, бо цей маленький пластмасовий папуга - це та річ, яку я ношу з собою майже на всі важливі зустрічі і події.
В дитинстві у мене був точно такий же. Це була моя улюблена іграшка - він у мене був піратським папугою, а я - піратом. А замість корабля - бабусине ліжко взимку і великі ночви влітку.
Я лягав з ним спати, носив з собою на обід, беріг як зіницю ока.
А коли пішов у перший клас, необережно взяв з собою на уроки. Хлопці кинули портфель з вікна. І у папуги поламався животик. Я попросив у мами пластир, і намагався поремонтувати, але відбитий шматок все одно потім загубився.
Секундних клеїв тоді ще не було, принаймні у нас у селі - 1997 рік надворі. 😢
А коли пішов у перший клас, необережно взяв з собою на уроки. Хлопці кинули портфель з вікна. І у папуги поламався животик. Я попросив у мами пластир, і намагався поремонтувати, але відбитий шматок все одно потім загубився.
Секундних клеїв тоді ще не було, принаймні у нас у селі - 1997 рік надворі. 😢
Папуга ходив зі мною на всі іспити, на всі заліки, на захист диплому...
У 2011 у мене якась курва спиздила маленький пенал, певно думаючи, що це гаманець. Але я не користуюся гаманцями і воно спиздило мій тонкий калькулятор на сонячній батареї, красивий камінь з Криму, зуб акули і папугу.
Я втратив надію знайти такого самого, хоч і шукав по барахолках і в інтернеті.
Власне, я перестав шукати років п'ять тому.
Нема. ссср здох, разом з заводом, що робив таких папуг, що тут думати? А враховуючи, що це якась дивна крихка пластмаса, то імовірність, що хоч кілька штук доживе до 2017 року, дорівнює нулю.
Власне, я перестав шукати років п'ять тому.
Нема. ссср здох, разом з заводом, що робив таких папуг, що тут думати? А враховуючи, що це якась дивна крихка пластмаса, то імовірність, що хоч кілька штук доживе до 2017 року, дорівнює нулю.
Сиділи ми минулого літа в віртуальній кімнаті з друзями, переписувалися і згадували, хто чим грався в дитинстві, аж тут я подумав, що в інтернеті може бути хоч зображення, чи що, бо на пальцях важко пояснити, що це в мене таке було. Шукав, шукав і несподівано для себе знайшов!
Причому посилання вело на олх, причому на "живе" оголошення:
"продам іграшки ссср, пташка, машинки, солдатики, олімпійський ведмедик".
Я написав, виявилося, що чудова тітонька Наталя вирішила продати іграшки своїх дітей, моїх ровесників, бо викинути жаль, воно ще все ціле і взагалі, як то можна - викинути іграшки?
Я запитав, скільки коштує, вона сказала, що 5 гривень.
Попросив номер карти і скинув учетверо більше. Розповів, що я грався таким і беріг, аж тут ось так загубив.
Попросив номер карти і скинув учетверо більше. Розповів, що я грався таким і беріг, аж тут ось так загубив.
Так вона мені докинула ще машинки, які я роздарував, і пару кіндерів-пінгвінів.
Папузі як мінімум, 35-40 років, Карл!
Папузі як мінімум, 35-40 років, Карл!
Думаю його від фарби почистити і розписати під живого какаду, але якось лячно.
Не знаю, треба чи ні, та й щоб не зіпсувати, бо щось здається, це вже точно єдиний у світі такий лишився.
Не знаю, треба чи ні, та й щоб не зіпсувати, бо щось здається, це вже точно єдиний у світі такий лишився.
Коментарі (2)