Доберман: плейбой, поліцай, Капітан Відірвидупу

Еволюція цього покемона наступна:
1870-й - 1890-й- Тюрінгський пінчер;
1894-й - Доберман-пінчер;
1949-й - Доберман.

Зараз можна зустріти дві останні назви - доберман і доберман-пінчер, але все частіше "доберман-пінчер" використовують для позначення цвергпінчера з чорно-підпалим окрасом. Незважаючи на те, що порода офіційно була названа "доберман", термін "доберман-пінчер" широко використовувався до 1955-го року, і все ще правильно гуглиться сьогодні за будь-якою з назв.
Автором породи був Карл Фрідріх Доберманн, німецький нічний поліцейський і збирач податків, який у вільний час допомагав бездомним собакам і заснував на власні кошти притулок для чотирилапих. Поліцейський потребував охоронця через постійну небезпеку на роботі, тож узявся вибирати серед існуючих порід, але жодна не мала бажаних якостей. Не будучи професійним селекціонером, він почав покращувати тюрінгського пінчера, шукаючи підходящих собак на ярмарках та фермах. В результаті, всього за 20 років тюрінгський пінчер був схожим на сучасного добермана і був виведений на основі догів, ротвейлерів, німецьких вівчарок та німецьких гладкошерстих пінчерів.
Після смерті Карла Доберманна у 1894-му, породу перейменували на його честь - доберман-пінчер. А вже в 1897 році відбулась перша монопородна виставка, де доберман-пінчери були представлені по всім правилам. В 1949-му назву породи змінили на доберман, але її остаточне визнання кінологічними клубами розтягнулося аж до 1955-го. Так почался кар'єра доберів.

Вони мають всі риси службових собак, починаючи від муштри майже від народження і закінчуючи потребою в активності. На сьогодні статус породи - "компаньйон", але, здається, про це забули повідомити самих доберів, тож не все так просто, як пишуть в інтернетиках. Це Капітан Відірвидупу, захисник, охоронець, сек'юріті вашого майна і життя. Пофіг на "сучасне бачення" - це шерстяний жандарм, військовий, детектив, коп. Польовий оперативник.
Перше і найважливіше - це великий пес. Це. Великий. Пес. Зріст - 60-70 см у холці (це десь по стегно дорослої людини), Вага - 35-45 кіло. Це вага третьокласника.
Добери дуже сильні і найсильніша частина добера - це дві щелепи з сорока двома гострими зубами.

Сучасні стандарти не вважають обов'язковим купірування вух і хвоста (Нарешті! Їх можна було і спочатку не калічити), але деякі заводчики продовжують це робити (незважаючи на те, що собаки після 2016 р.н. з кпіруваними вухами не допускаються до виставок), бо власникам подобаються гострі стоячі вуха, що так нагадують вуха Анубіса і анімаційного добермана Ау, який гуляв у кліпі мзкальської Глюкози у двохтисячних. Грішен єсть, але мені почала подобатися порода після того самого кліпу, бо то хоч і тупі пісні, але крутий пєс.

Але у різаних вух є кілька проблем. Перше - це те, що вони мають схильність погано зростатися, особливо при незбалансованій дієті. "правильні" трикутники при цьому вийдуть хіба що ніколи і тварина до кінця життя буде з несиметричними (а іноді й з заламаними вухами. З хвостом трохи простіше, бо його ріжуть раніше, до другого хребця. Іноді заводчики купірують самостійно, тоді є неілюзорний ризик паралізувати щеня, зачепивши нерви. Варварство, погодьтеся.
Попереджаю, далі будуть фотографії того, що називають "короною" для постановки вух. Виглядає як знущання. Носить її щеня два-чотири тижні. Під пов'язками все виглядає ось так:

А це вже варіанти конструкції:

Красиво, да? Так і віє любов'ю до собак і все таке інше.
А це трохи гуманніший, але не менш тортурний варіант, та вуха хоч дихають, а не примотані до шматка металу чи пластику.

Звисаючі трикутничками вуха не менш красиві, але ефекту грізного вбивці вже не буде. На фото нижче старий і новий стандарт породи.

Шерсть коротка, без підшерстка. Це значить, шо? Шо на шмотки добєра ви будете витрачати так само, як для себе, інакше артрози не змусять довго чекати. А ще шерсть колюча, з усіма наслідками для алергіків та забиванні килимів. Плюси - линяють дуже мало і недовго. Також добіки схильні до натирання цією шерстю кривавих мозолів між пальцями а іноді буває гіперкератоз подушечок лап(лютєйша фігня, я розповім про неї детально, коли буду писати про німецького дога) -запасайтесь кремами та воском для лап, а також взуттям для зими.
Стандарт породи зазвичай чорний з підпалом, "червоний" (рудий з каштановим), жовтувато-коричневий, "блакитний". Є ще й кремові та білі добери, але вони мають цілий ряд патологій та проблеми з психікою, тож до розмноження їх не допускають.

Добіки з самого щенячества потребують ранньої соціалазації, інакше виростають не просто агресивними, а й небезпечними як для тварин і сторонніх людей, так і для власника. Собака дуже віддана і залишати без господаря надовго одна вона не може.
Це все через те, що їх виводили для роботи в поліції та охороні, а там у будь-якому разі буде жорстка дрессура, контроль та домінування власника. Якщо забити на це питання, то потім відкотити до заводських налаштувань не вийде.
Потрібні активні тренування, аджиліті (це такі естафети для собак: довго, весело і капєц як не хочеться).
Під нашийником (а іноді й по всьому доберу) часто буває лупа. Тому вітамінчик Е, омаега-3 та -6 мають бути в раціоні в достатній кількості. Добік без вітамінчика - салют з лупи. І чухачки, бо нова шерсть тоді проростає неприємно.
Цікаво пишуть,що добіки "Їдять все!1!11!", а я скажу, що все то -- хєрня і раціон їх має бути як у олімпійського спортсмена, тільки пса. "Натуралка" - нежирна, з багатьох видів м'яса та субпродуктів, корми - професійні, бо ота пєрхоть і худий як жопа комара добік вам забезпечений. Можна давати зі столу, але тоді буде жирний добік з інфарктом і дисплазією суглобів (в такому поєднанні це - дохлий добік).
Норма - півкіло м'яса на добу. Не фігні з "Гаврилівських курчат", а нормального м'яса. А пташині кістки - вірна смерть від поранень стравоходу, шлунку, кишечника.
Солодке, жирне, копчене, солоне картопля, крупи крім вівса і рису - заборонені продукти.

Добіки розумні. Це ідеальна собака для копа - гер Карл постарався на славу. Щенят починають навчати з двох місяців. Якщо ви не коп - проблєми індєйців шеріфа не волнують - займайтеся. Самі або з кінологом, бо інакше дресирувати будуть вас.
Живуть добери до 12-15 років, часто - менше через породні хвороби: схильні до діабету, завороту кишок, катаракти, меланом, дисплазій тазостегнових та ліктьовіх суглобів, компресії шийних ребців та ін. "В цілому порода має міцне здоров'я" - брешуть сайти.
Брати щеня добера у плодятлів - пряма дорога до психічно хворого пса. І психічно хворого власника, бо нормальний ніколи не піде на такий ризик і не скаже "та какая разніца ,тут дєшевлє всьо равно".
Брати добера для дитини "бо вона попросила" - верх дурості, бо ієрархічна натура пса аж ніяк не сприймає дитину за вожака, а спроби дресирувати обернуться травмами.
Активний пес не може бути диванною собачкою і лінюхам не можна брати навіть най-найпороднішого, бо від бездіяльності у псо натурально відлітає кукуха і він стає непередбачуваним, особливо це стосується самців.
Підсумовуючи, скажу, що беручи добермана, ви берете собі напарника, і якщо у вас немає енергійності, сильної волі, любові до собак і впевненості в собі - ц не ваша собака, бо ви всі її плюси перетворите в викривлені і нездорові риси і замість Капітана Відірвидупи отримаєте шерстяного фюрера з непередбачуваними тараканами.

І наостанок трохи цікавого:
Найкращим пошуковим псом (іщейкою) у світі був визнаний у 1925-му році пес на ім'я Зауер . Цей доберман працював у одній з німецьких колоній у Великому Карі (Південна африка) і зміг вислідкувати крадія худоби і вести свого дресирувальника детектива Герберта Крюгера (сержант карного розшуку) по сліду злочинця довжиною більше 160 км.