За попередній мій пост про російськомовних українських музикантів мене не закидали кізяками. Тому я напишу про моїх улюблениць, двох одеситок, які співали тією мовою що для нас зараз асоціюється з окупантами й викрадачами унітазів. Щодо патріотизму цих двох я зараз не маю ніяких сумнівів. Улюблених мною пісень у них дуже багато. Я постараюся не перетворювати пост на довжелезне простирадло. Пісні буду постити так як вони їх викладали в альбомах і виконували на концертах: вокалістки по черзі.
Я почну з цієї пісні. Завдяки їй я дізналася свого часу про існування цього гурту. Джем-FM я тоді слухала постійно.
Пісня як про мене. Я теж любила у юності вночі вилазити на дах своєї дев'ятиповерхівки. Дивитися на Місяць. Час від часу підходити до краю та плювати вниз, думаючи чи ото не стрибнути. Віршів правда не писала, але писала оповідання
Схоже, що це найвідоміша їхня пісня.
Жиза. Сама маю звичку бідкатися про свої катастрофи. І слухати про чужі
Моєму ця пісня дуже подобається. Каже, що це про мене.
Теж жиза
Антиутопія у всі поля.
А це я часто собі й своєму наспівую. Авторка це написала про свою боротьбу з раковою пухлиною. Але це завжди й для всіх актуально якщо подумати 
Насправді важко було обирати, які саме пісні додати до поста. Фльори як на мене реально класнючі. Шкода лише, що співали неправильною мовою. Зараз пісні українською пишуть, Пулатова навіть випустила альбом людською мовою. Але гурту вже немає.
Варто згадати цю пісню, оскільки це перша пісня у виконанні Войнаровської яку я почула по вищезгаданому радіо. Пригадую як я вперше полізла шукати пісні Flёur у кацапській соцмережі і була здивована тим що вокали у піснях дуже відрізняються. Я тоді не знала, що там дві вокалістки і думала що вони змінили вокалістку.
Текст про мої відносини з колишнім. Взагалі мені щодо нього згадується інша пісня Пулатової, "Новоє матноє слово". Але я розумію, що просто не розуміла цього божевільного поета. До того ж, він зараз на війні. Я іноді дізнаюся новини про нього від спільних знайомих. Станом на зараз не знаю чи живий. Ми не спілкуємося. Всі спроби спілкуватися раз на кілька років переходять у згадки про давні кривди. Сподіваюся, з ним все буде добре.