Я входжу на кухню. Там величезне вікно без шибки. Кухня в темряві, а вікно світле. Прямо перед вікном величезний стіл. Не накритий нічим. Дубовий. Зліва сидить жінка брата. Справа мама стоїть. Вони дивляться на мене. Я бачу, як у вікні з неба летить величезна сніжинка і тут вона спалахує і палає, летить, залітає у вікно і падає на стіл обгорівшим листком паперу. Як літачок був складений. Я розгортаю, там написано початок імені: "Алекс" і далі він обсипавсь. 
І голос: "вони були приречені". 

Себто,  так мало статися.