Продовжу тему попереднього мого поста. Отже, ми дійшли до того, що Картопелька заповнюється нами. Багато хто скаже: "Я не контент-мейкер, що ви від мене хочете, в мене лапки, мені треба щоб пережували і вклали до рота, я хочу думскролити і все". Але я з вами категорично не погоджуюся. Бо контент можна зробити з усього.
Я зараз скажу очевидну річ, але прототипом Картопельки є Пікабу, цей сайт робили як його замінник, щоб нам не доводилося постити свій контент на руснявий ресурс. Так, я був на Пікабу, викладав свої фотографії, але видалив акаунт, бо уже в 2021-му він став надзвичайно, просто концентровано-ватним і жодного поста не минало без того, щоб прийшло якесь бидло, все засрало зневагою, а за спробу виправдатися тебе просто накривали шакалячим експресом, тільки не як в твітер - коментами з хейтом, а мінусами. Обвалювали рейтинг і ти летів у бан. Або відповідав щось, хтось доносив модерам і ти теж летів у бан. Дуже сприяло творчості, ага.🤡
Але мало хто задумується, що Пікабу - теж вторинний продукт - він є копією англомовного Реддіта, на якому українці теж є, але немає атмосфери "своїх людей". Ну, і там уже все розрослося і розповзлося, що відчуваєш себе за штурвалом Боїнга. В рукавицях. І рукавиці з хутром. І все це китайською. 
Але зараз не про це. Головна ідея Реддіт в тому, що контент ми несемо туди самі, показуємо, розказуємо, малюємо і таке інше. Немає якогось Бюро Видачі Сміхуйочків чи Департаменту Цікавих Статей. Або читаєш те, що написали такі ж користувачі як і ти, або ще й сам поповнюєш множину цікавинок. 
Хоча за великим рахунком, будь-яка соцмережа або подібна соціальна платформа базується на цьому принципі.  Не бібліотека, а буккросерська шафа, якщо розумієте, про що я.
Так що ж постити на Картопельку?
Відкриваю страшний секрет:
✨✨Все, про що ви хотіли б розказати!✨✨
Будь-що. Абсолютно.
🥔 Наприклад, багато хто тут постить комікси.
🥔 Або малює в спільноту свій арт.
🥔 Або пише прозу і поезію.
🥔 Або робить класні речі і вчиться малювати.
🥔 Або показує меми з власними папугами
🥔 Або ось як я, наприклад - всього потроху.
🥔 А дехто викладає новини, бо ніхто більше цього не зробить.

Тобто шляхів показати себе - безліч. І це чудово.
Що ж запостити, коли ви не художник, не поет, не рукодільник, не маєте меметичних тварин?
✨✨Все, про що ви хотіли б розказати!✨✨

🥔Найперше - пост-знайомство. Хто ви, чим цікавитеся, де знайшли сайт, що хочете тут робити. Можете писати одразу с демонстрацією, якщо маєте що.

🥔Можете запостити як ви зварили борщ, пропололи город, зробили прибирання (було-стало взагалі цікаве, особливо з коментарями автора). Ну, "як горить вогонь, як тече вода і як хтось інший щось робить можна споглядати вічно". Всі ми так чи інакше любимо дивитися відоси про те, як хтось робить ремонт, хоча самі не то щоб зібралися це повторити, будемо чесними. 

🥔Можете зробити фоторепортаж, як ви з дитиною щось робите разом. Або навіть ваша дитина може робити щось самостійно.

🥔Можете розказати історію своєї родини, якою б хотіли поділитися, щоб... Щоб що вважаєте за потрібне. Але розказати - це добре.

🥔Можете розказати, що ви прочитали чи подивилися - зі своїми живими думками і враженнями - це цінно в світі, де відгуки, рейтинги і лайки купуються, продаються і неважливо, що насправді. А для когось ваш відгук стане приводом це побачити чи прочитати. Для цього не треба бути письменником. Ви ж переказуєте іноді зміст фільмів своїм друзям чи дітям?

🥔Можете запитати поради - ми не експерти, однак життєвий досвід у всіх різний і ваша проблема як розвантажити вагон картоплі для когось - просто тарілочка пюре. 

🥔Можете поділитися лайфхаком чи ідеєю - якщо вам не шкода, звісно. Особливо, якщо це стосується виживання під час блекаутів, спеки, морозів та інших життєвих катаклізмів.

Навіщо це все?
Щоб нам з вами було що бачити цікавого, що не вміють одні, але дуже добре роблять інші. Щоб поділитися досвідом. Щоб поділитися добром і світлом. Щоб перебити інфопотік зради і зневіри. Це дійсно цінне. 

Щоб знайти друзів чи шанувальників врешті-решт. Так чи інакше, а ми всі потребуємо прийняття і свою хвилину слави, щоб там не казали.

Щоб хтось у цьому світі прочитав чи подивився - і посміхнувся.

Щоб когось пам'ятали. Людська пам'ять плинна без нагадувань.

Щоб когось заспокоїти чи підтримати. Знати, що десь там є хтось, хто скаже кілька слів, які не дадуть остаточно пірнути у пітьму.

Щоб зберегти і своє і чуже почуття гумору, підняти настрій, бо ви просто не уявляєте, наскільки це важливо


✍Ми жартуємо не тому, що нам властиве почуття гумору, ні, ми намагаємося не втрачати почуття гумору, бо без нього ми пропадемо.

Еріх Марія Ремарк. "На західному фронті без змін".