Хотів би розповісти про свої захоплення.
У школі мені на уроках праці було нецікаво. Там треба було пиляти, стукати молотком і робити нікому не потрібні дерев'яшки. Ні, я не прогулював, я здавав всі ті ненависні полички, держаки для лопат і шпаківні. Але це було нудно. Тому я любив зиму, бо тоді починалися загальні заняття для хлопців і дівчат, коли можна було робити що подобається.
Мені подобалось спостерігати, як однокласниці шиють, вишивають, плетуть.
Сам я в цей час складав орігамі.
У школі мені на уроках праці було нецікаво. Там треба було пиляти, стукати молотком і робити нікому не потрібні дерев'яшки. Ні, я не прогулював, я здавав всі ті ненависні полички, держаки для лопат і шпаківні. Але це було нудно. Тому я любив зиму, бо тоді починалися загальні заняття для хлопців і дівчат, коли можна було робити що подобається.
Мені подобалось спостерігати, як однокласниці шиють, вишивають, плетуть.
Сам я в цей час складав орігамі.
Потім я кілька разів забував свій папір, тож вчитель в якості покарання саджав мене до дівчат робити те, що й вони.
Дивно, але мені сподобалося.
Я навчився шити, робити штопку, вишивати і пришивати ґудзики. В житті мені не раз згодилися ці навички.
Дивно, але мені сподобалося.
Я навчився шити, робити штопку, вишивати і пришивати ґудзики. В житті мені не раз згодилися ці навички.
Трохи пізніше, коли я пішов до ліцею, мені до рук попала книга з рукоділля, де розповідалося, що першими плести гачком і спицями стали лицарі і моряки, а останні ще й винайшли макраме.
Власне, я вирішив, що це не настільки дівча а справа і вирішив спробувати.
В той час я жив далеко від родини і, чесно кажучи, відчував сильний стрес. Коли в голові тримаєш схему, то все інше відходить на задній план. Тоді я ще не знав про арт-терапію.
Власне, я вирішив, що це не настільки дівча а справа і вирішив спробувати.
В той час я жив далеко від родини і, чесно кажучи, відчував сильний стрес. Коли в голові тримаєш схему, то все інше відходить на задній план. Тоді я ще не знав про арт-терапію.
Власне, до кінця одинадцятого класу я міг сплести всі макраме-штуки з тієї книжки. І мені потрапив до рук ловець снів.
На цьому фото 👆 перший мій ловець - чорний найменший.
Далі я ускладнював форми, щось додавав своє...
Далі я ускладнював форми, щось додавав своє...
Це результати десяти років мого захоплення.
Я сам навчився фарбувати пір'я, збирати лози, підбирати кольори.
У лютому 2020 року мала б відбутися моя виставка. 17 лютого. А вже 16-го мы всі наділи маски і вивчили слово "санітайзер".
У лютому 2020 року мала б відбутися моя виставка. 17 лютого. А вже 16-го мы всі наділи маски і вивчили слово "санітайзер".
Макраме класичне мені не так подобається як мікромакраме. Найчастіше воно використовується в фенічках і вони вже давно еволюціонували більше, ніж незмінний атрибут хіппі.
Весь час до цього я брав участь у ярмарках до різних свят і цілком успішно торгував своїми роботами. Мені дуже подобається продавати не безликим аватаркам, а живій людині, яка стоїть поруч, може вибрати, задати питання, потримати річ у руках.
Багато своїх робіт я просто дарував людям, які мені подобаються. Фенічки вище лишилися в Одесі та Полтаві.
А ці майже всі роздарував. Лишилася тільки шоаррська лисиця і той синій шнур на початку допису.
Я сплів тільки ці закладки. А має бути іще вісім. Закінчиться все це - обов'язково доплету.
Коментарі (12)