Вирішив поділитися філологічними цікавинками, знайденими під час вивчення польської мови.
Консерваторієв автор не закінчував, філологічної освіти в мене нема, тому все нище написане було отримано з власного досвіду, гуглинга і вікісловника і може не мати під собою наукової основи.
Але тим не менше, не може ж вікісловник брехати, так? Тому поїхали, частина перша.
1. Є в польській мові така цікава літера як ę (читається приблизно як ен). Часто зустрічається у поляків там, де в українських словах стоїть "у", або "я"
Наприклад:
рука - ręka (ренка)
дуби - dęby (денби)
дякую - dziękuję (джєнькує)
гусь - gęś (геншь)
м'ясо - mięso (м'єнсо)
м'який - miękki (м'єккі)
п'ять - pięć (п'єнчь)
м'ята - mięta (м'єнта)
Ніби вимальовується якесь правило.
А ось в інший бік так не війде, бо наприклад
глухий - głuchy(гвухи)
мул - muł (мув)
муха - mucha (муха)
Тож виходить що є якийсь паттерн але не до кінця зрозумілий, в деяких словах в обох мовах "у", а в деяких в українській "у", а в польській оця цікава літера з хвостиком. Вона доречі називається "е з огнеком", що власне і означає "е з хвостиком"
Тож пішов я дивитися що тас було раніше на тому місці. І виявилося що наприклад в старослов'янській мові рука писалася як рѫка.
Виходило що ті слова де в старослов 'янській стояла ця дивна літера (вона називається юс), там у поляків ę а в українців - у.
І взагалі виявилося що У стародавніх слов'ян були особливі голосні які називаються носовими. І юз і ę відносяться до цієї категорії.
Просто у українців ці носові з часом спростилися, як власне і у всіх інших слов'янських мов окрім польської.
Тож польські носові ę, ą - це релікти дуже давніх часів їм більше тисячі років і немає жодної живої мови в якій би була така особливість.
Ну і наостанок ще один цікавий факт.
Порівняйте:
муж - męnż -men
дякую - dziękuję - danke - thank
Оці an та en в англійській та німецькій мовах не просто схожі є споріднені до українських у та я.
Так, муж - męnż -men всі разом відносяться до дуже давнього індоєвропейського кореня.
І мови: українська, польська, англійська та німецька є членами однієї мовної групи, хоча неозброєним оком знайти спорідні слова між українською та англійською майже не можливо.
Отак носові літери прокладають місточок до ще більш давніх часів і до ще більш далеких мов.
Консерваторієв автор не закінчував, філологічної освіти в мене нема, тому все нище написане було отримано з власного досвіду, гуглинга і вікісловника і може не мати під собою наукової основи.
Але тим не менше, не може ж вікісловник брехати, так? Тому поїхали, частина перша.
1. Є в польській мові така цікава літера як ę (читається приблизно як ен). Часто зустрічається у поляків там, де в українських словах стоїть "у", або "я"
Наприклад:
рука - ręka (ренка)
дуби - dęby (денби)
дякую - dziękuję (джєнькує)
гусь - gęś (геншь)
м'ясо - mięso (м'єнсо)
м'який - miękki (м'єккі)
п'ять - pięć (п'єнчь)
м'ята - mięta (м'єнта)
Ніби вимальовується якесь правило.
А ось в інший бік так не війде, бо наприклад
глухий - głuchy(гвухи)
мул - muł (мув)
муха - mucha (муха)
Тож виходить що є якийсь паттерн але не до кінця зрозумілий, в деяких словах в обох мовах "у", а в деяких в українській "у", а в польській оця цікава літера з хвостиком. Вона доречі називається "е з огнеком", що власне і означає "е з хвостиком"
Тож пішов я дивитися що тас було раніше на тому місці. І виявилося що наприклад в старослов'янській мові рука писалася як рѫка.
Виходило що ті слова де в старослов 'янській стояла ця дивна літера (вона називається юс), там у поляків ę а в українців - у.
І взагалі виявилося що У стародавніх слов'ян були особливі голосні які називаються носовими. І юз і ę відносяться до цієї категорії.
Просто у українців ці носові з часом спростилися, як власне і у всіх інших слов'янських мов окрім польської.
Тож польські носові ę, ą - це релікти дуже давніх часів їм більше тисячі років і немає жодної живої мови в якій би була така особливість.
Ну і наостанок ще один цікавий факт.
Порівняйте:
муж - męnż -men
дякую - dziękuję - danke - thank
Оці an та en в англійській та німецькій мовах не просто схожі є споріднені до українських у та я.
Так, муж - męnż -men всі разом відносяться до дуже давнього індоєвропейського кореня.
І мови: українська, польська, англійська та німецька є членами однієї мовної групи, хоча неозброєним оком знайти спорідні слова між українською та англійською майже не можливо.
Отак носові літери прокладають місточок до ще більш давніх часів і до ще більш далеких мов.