Душевний мох

Коли сходить сонце, все живе радіє. Деяке живе, звісно, сердито кривиться і тікає в нору, але в душі, десь дуже глибоко, воно знає, що світло місяця без сонця було б неможливим. Просто вдень заяскраво. 
Сонячні промені висушують росу на шкурах змерзлих тварин, вони розправляють свої спини - коричневі, бурі, оливкові, зелені... 
А, це знову мох....