Далі буде текст неймовірного нарцисизмуі підліткового максималізму. Але мені так легше усвідомити мої відносини з моїм оточенням і тим, як я роблю речі. І я, мабуть, хочу почути, що не для мене одної це важливо.
Для мене неймовірно легко творити. І неймовірно важко творити одночасно. Мій творчий процес - це процес Шредингера. Він є одночасно легким і важким, доки не з'являється сторонній споглядач.
Я люблю творити. Я можу на свої проекти витрачати години, дні, навіть роки, якщо в мене вистачить пам'яті у чому був оригінальний задум. Мені здається, Господь Бог саме за тим пустив мою тривожну душу в світ. Я - феєподібне у своїй делікатності створіння, не годяще ні на що, крім чистого, позбавленого оригінальності чи слідування очевидним мистецьким правилам акту творення. Я - ніжний единоріг, що пасеться серед поляни у зачарованому лісі та ірже у небо срібні пісні.
Единоріг жадає, навіть мусить зустріти непорочну діву. Единоріг ласкаво підійде і покладе свою голову їй на коліна. Я жадаю уваги, поваги і захвату. Я жадаю, щоб години втраченого мною життя були помічені. Я вперто хочу валідації. Бо валідація мого мистецтва - це валідація мене. Я не існую без мого мистецтва, а моє мистецтво не може існувати без мене. Мистецтво - це шматочок моєї душі, що вирвався з моєї смертної оболонки. Я скачу як наметник, зверніть на мене увагу, люде, ау, я тут, подивіться на моє творіння! Я відчуваю ніби це моє право. Я особлива. Я единоріг. 
В якийсь момент единорога на колінах діви вдарить мисливець. Единоріг пручатиметься, хвецятиме і колотиме, буде ревіти і плакати від зради роду людського. Критика мені не відчувається мені об'єктивною чи чесною. Я пам'ятаю, як інші діти знущались з моєї творчості, просто щоб зробити мені боляче. Я пам'ятаю, як мене безбожно карали за дрібні помилки. Я пам'ятаю години у темному підвалі, коли батько був злий на мене, а потім забував, що мене там закрив. Я пам'ятаю жало маминого капця. Критика відчувається атакою, при чому атакою мене особисто. Ніби хтось взяв той шматочок душі, що я протягнула світові, і сильно-сильно стис його, доки не розчавив у противно-пунцову кашу. Я не можу не бути особливою, це протирічить всім доказам особливості існування мого. І моя сутність не може мати помилки. Моя голова прекрасно розуміє смертність, а значить грішність моєї природи. Іноді я думаю, що мені треба просто перестати займатися мистецьким ексгібіціонізмом. Це робить боляче мені. Я руйную свою репутацію раціональної істоти знову й знову. Це нікому не потрібно 
Але я единоріг. Я знову піймаюсь на ту саму приманку. Я знову підійду і покладу голову на коліна. Господи, увага - це найбільший в світі наркотик. Підпусти мене до себе, непорочна діво, дозволь покласти голову тобі на коліна.