Мабуть так виглядають сни про початок війни. 
Сон.
Розруха. Багато метушні. Володимир чекає свіжу сорочку. Я йому даю стару чоловікову. Він показує на жовті рукава під пахвами. Я шукаю іншу. 
Мене чекають. У воді горить вогонь. 
Тим часом я шукаю криваву печінку (в мене асоціативно, згідно метафізики, печінка- це держава). Поспішаю замінити Надію Вірою. Зліва стіл величезний. Справа лавка. На лавці мертва Надя. Віру я оживила, але вона зомбі. Я даю їй шмат кривавої печінки. А вона лізе до мене. Я їй наказую:
- Ану, стій! - І рукою до стіни її притискаю. 
Вона як та дитина. Я таки втисла в руки їй печінку. Стягую Надю з лавки, щоб місце Вірі дати.
Дивлюсь на Віру, а та вже синя.
Хтось говорить: 
- Треба сухожилля розтягувати, щоб пальці від ніг не відслоїлись.