Я люблю коли літній серпанок,
Вкриє землю,-м'який на дотик.
Починається новий ранок,
І росою ноги холодить.
А зозуля рахує роки,
Безперервно,- віщує вічність.
Соловейко втомлений з ночі,
Вторить їй свої тихим свистом.
Вже на сході палає заграва,
Піднімаючи в небо сонце,
Вітерець кружляє у танці,
Своїм подихом листя полоще.
Перший промінь ступає на землю,
Відганяючи ночі оману,
Сушить сльози роси, його дотик.
Прокидайтеся, добрий ранок.©