Був у мене котик Вурчик, який ну дуже любив спати в моєї матері на ногах таким вгодованим калачиком та вурчав, як дизельний двигун. Коти зазвичай мурчать, але от він чітко видавав звуки: "вур-вур-вур". Прожив він щасливе довге котяче життя, аж шістнадцять років та сім місяців, та тихо вмер від старості.

І все б його нічого, але мати тиждень після смерті кота казала, що він на ній так само спить, калачиком на гомілках на ковдрі і вурчить, що аж її будить. 

Потім це вурчання зникло, але мати в мене ніякою містикою не цікавилась і не любила такого.