Не відчиняй вікно,
Якщо ти боїшся вітру.
В затишному кутку,
Найяскравіші квіти.
Схований від усіх,
Бачиш від інших більше,
Не відчиняй вікно,
Темрява яскравіша.
Не розтуляй повік,
Хай відпочинуть очі.
Сонце згорить за мить,
Відкривши дорогу ночі.
І посеред тіней,
Знов починаєш жити,
Темний, у темноті,
Іншим ти не помітний.
Сюжети чужих снів,
Тебе не лякають жахом,
Кругом розсипаєш сіль,
Не піддаєшся страху.
Крейдою креслиш круг,
Читаєш якусь молитву,
Дивишся у пітьму,
Не потребуєш світла.
Бачиш прийдешні дні,
Знаєш що далі буде,
Пишеш собі на руці,
Якісь незнайомі букви.
Погляд заледенів,
Міцно стискаєш губи,
В когось збулися сни,
Завтра його не буде.
Ти не суддя, не кат,
Завдання у тебе інше,
Викреслюєш з книг буття,
Хто не прокинеться більше...
Тож відчиняй вікно,
Більше не бійся вітру,
Ранок прийде все одно,
Ми ще побачим світло.©