Коли тебе на цвинтар заведе,
Бажання щире, перевідать друга,
Прошу лишень, не купувать букет.
Від мертвих квітів, огортає туга.
Візьми з собою шепіт тихих слів,
Що пам'ятаєш, іноді сумуєш.
Ти знаєш я пробачив ворогів,
Та не знайшов натомість нових друзів.
Приходь, тепер я вдома повсякчас,
Хоч іноді земля і тисне в груди.
Не буду я тепер топтати ряст,
І дихати весною вже не буду.
Поглянь, навколо виросли квітки,
Насіння їхнє не приносив вітер,
То мною не написані пісні,
Із підземелля  тягнуться до світла.
Коли прийдеш, то руки поклади,
Ти на хреста, і я тебе відчую.
Як і колись ми разом помовчим,
Бо всі за втраченим навік сумуєм.©